Юридична клініка Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова дослідила, чи існує для військовослужбовців заборона або ж обмеження у праві мати татуювання та підготувала з цього питання правову консультацію. 

У законодавчих актах відсутнє будь-яке обмеження для військовослужбовців у такому праві. Водночас, до 11 січня 2000 року діяла законодавча вимога до осіб, яких приймали на службу до Національної гвардії: “повинні не мати татуювання на відкритих ділянках тіла” (п. 2 Положення про порядок комплектування, військового, матеріально-технічного і фінансового забезпечення Національної гвардії України від 04.11.1991 р., втратило чинність у зв’язку із розформуванням Національної гвардії). У новому Законі України “Про Національну гвардію України” вже відсутня норма щодо заборони татуювань у військовослужбовців Національної гвардії.

Татуювання військовослужбовців завжди було та залишається нині найпоширенішим явищем. Татуювання були поширені й в Червоній армії 1919 році, яке наносили шляхом наколювання п’ятикутної зірки. Однак з приходом радянської влади армійські татуювання стали менш поширеними, а в деяких військах їх було заборонено. Інтерес до татуювань підвищився із проведенням військових дій в Афганістані. Військовослужбовці Радянської армії наносили собі татуювання із зображенням групи крові та її резусу.

Слід зазначити, що військовим татуюванням завжди надавалося певне значення. Це є символ відваги, мужності, здатності в будь-який час до захисту вітчизни, а також знак приналежності до певного військового формування або соціального статусу серед військовослужбовців. Крім того, носії татуювань вірять у те, що таке зображення може врятувати їм життя. Це своєрідний оберіг під час проходження військової служби.

З початком військових дій на Сході України (Донбасі, Луганську) кількість татуювань військовослужбовців значно збільшилося, як і їх тематика (тризуб, прапор України, портрети козаків, вовки тощо). При цьому, військовослужбовці найчастіше прикрашають ними руки від кисті до ліктя для того, щоб їх усі бачили.

З однієї сторони, наявність татуювань на відкритих ділянках тіла буде засвідчувати факт приналежності особи до українських військових формувань, можливість індивідуалізувати людину у разі її смерті. Водночас таке татуювання може йому зашкодити. По-перше, найбільш жорстоке поводження та знущання мають місце саме щодо військовослужбовців з патріотичним татуюванням. По-друге, таким військовослужбовцям не може бути доручено виконання певних військових завдань, зокрема на ворожій території, оскільки таких осіб легко індивідуалізувати.

Слід зазначити, що в деяких країнах встановили певні обмеження щодо тематики, розміщення татуювань на окремих ділянках тіла та їх розміру. В США встановлено заборону наносити зображення на обличчя, голову, шию і горло. Зокрема вони не повинні містити образливу інформацію для інших військовослужбовців. У військово-морських та військово-повітряних силах США діють обмеження щодо розміру татуювання. З 2013 року було заборонено татуювання, які зображено нижче колін і ліктя, а також на шиї.

В Італії має місце заборона татуювань «непристойного», сексистського та расистського характеру, а також нанесених на шкіру написів і малюнків, що поширюють неофашистські ідеї, ображають почуття віруючих і завдають шкоду престижу держави та її збройних сил. Такі татуювання на відкритих частинах тіла (руках, шиї та ін.) оголошено поза законом.

У 2016 році в Казахстані було запроваджено вимогу до військовослужбовців – відсутність татуювань на тілі.

Консультацію підготував:

Левицький Максим, аспірант кафедри цивільного права та процесу

Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова